Легенди старокиївські: Мінарети у Новій Дарниці

Ось розповім я вельмишановному панству, читачеві уважному та вдячному, таку легенду. Ще ніхто й ніколи таке не розповідав вам, тож всідайтесь зручненько та слухайте таку бувальщину.

Були часи, коли неспокійно жилося люду в Україні, набіжить то москва, то турок, то поляк, то татарин. Діставалось й Києву.
Ото вдерлись якось татари сюди до нас, на землю Київську, та ж хоч і іншої віри були, не наважились з храмів наших мечеті робить. Та ж молитися магометанам десь треба. Ось сподобалось їм дуже одне місце навпроти Києва - дужа там гарне місце було, скажу я вам - соснові ліси, розлогі галявини посеред лісу. Побудували там мечеті та ж з такими гарними та високими мінаретами, з яких кликали щоп'ять разів на день вірних до молитви.

Та недовго панували тут татари. Козаки прийшли та й так вдарили по татарах, що ті аж до Перекопу бігли й не озирались. Татари пішли, та мечеті лишились. Та навіщо вони люду православному, християнському? Занепадали собі потроху, руйнувались - що саме, а що й люд з сіл навколишніх тягнув собі камінчики які чи на хату, чи на огорожу, чи ще куди. То як століття двадяцяте пішло, то від мечетей тих майже нічого й не лишилося. Та мінарети міцні виявились - пообсипались де, де трохи поруйнувались, але стояли собі.

То вже як після війни будувати там почали двоповерхові будинки для люду робітнього, то радянська влада й собі вигадала мінарети ті димарями котелень зробить - та й зробили, де підмурували, де перебудували, та й щоб люд не згадував, що то колись тут мечеті стояли.

Ото й стоїть тепер у дворі будинку на Волзько-Донському завулку, нумера шостого, отой димар, та ж то не димар, а мінарет колишній. Кажуть, дехто з люду, що там живуть, іслам таємно сповідує, на мінарета дивиться і віру магометанськую згадує. А я оце як розповів, то друг Юрко мені й сказав - еге, добре ж, що сповідує, а не приймає.

Ось і оповіді кінець, та за першою оповідкою ще буде й далі багато оповаідок, як що згадаю, то розповім, а ні - то так і буде по тому.

Ліхтарі Києва: розмаїття, практичність та естетика. Частина 2- паркові ліхтарі.

Паркові ліхтарі у Києві також представлені великою кількістю різних моделей. На відміну від вуличних ліхтарів, що несли суто практичне значення і рідко мали якісь елементи оздоби (винятком є лише ліхтарі центральних вулиць), паркові окрім суто освітлювальних, нерідко мають ще й на меті прикрасити паркову зону. [Тому трапляються і цінні з мистецької точки зору зразки.]Тому трапляються і цінні з мистецької точки зору зразки. У Києві можна зустріти паркові ліхтар, виготовлені з кінця 1950-х років і досьогодні.

Ліхтарі Експоцентру України

Територія Експоцентру України вражає вже самими лише монументальними павільйонами центральної площі. Однак і малі архітектурні форми несуть на собі відбиток помпезності. Стосується це і ліхтарів. Ліхтарів, подібних виставковим, більше немає ніде у Києві, тому можна припустити, що зроблено їх було саме для виставкового комплексу ще тоді, 1958 року, коли комплекс було відкрито. Тож перед нами - справжні витвори мистецтва.


Ліхтарі головної площі, варіант на 2 світильники. Вражає оздоба, що символізує собою пшеничний колос


Також біля головної площі можна зустріти 4-світильниковий ліхтар першого варіанту.


Свого часу характерною ознакою головних київських вулиць були ліхтарі-кулі, підвішені на закруглених кронштейнах на високих стовпах. Згадка про ці ліхтарі є навіть у "Білій гвардії" киянина Михайла Булгакова: "...немов дорогоцінні камені, сяяли електричні кулі, високо підвішені на закорючках сірих довгих стовпів".
1958 року, коли було відкрито виставку, у центрі міста ще можна було зустріти такі ліхтарі, але ж сьогодні ліхтарі такого типу можна побачити лише тут. Хоча зі стовпами, на яких ці ліхтарі кріпилися, ми ще зустрінемось.


Варіант на 1 кулю


Варіант на 2 кулі. І знову пишнота оздоблення - навіть основа прикрашена квітковим орнаментом. Що вже казати про верхню частину.


У розділі, присвяченому вуличним ліхтарям, вже фігурували ліхтарі типу "шкільні дзвоники". Такий же ліхтар трапився і на території Експоцентру України у якості паркового. Ну і нижче зберігся кронштейн, на якому колись висів годинник.


Такі вишукані ліхтарі прикрашають огорожу з боку площі перед входом до Експоцентру України.

Інші декоративні ліхтарі 1950-60-х років.


Розкішні ліхтарі із нетиповим кольором скла (початково було білим) довгі десятиліття прикрашають майданчик перед пам'ятником Леніну. 2013 року Леніна було демонтовано, а ліхтарі, на щастя, залишилися.


Ці вишукані ліхтарі прикрашають сходи, що ведуть від тротуару Хрещатика до будинку №25.


1962 року біля входу до парку імені Пушкіна було встановлено пам'ятник видатному поету. Напевно, тоді ж булов становлено ось такі гарні паркові ліхтарі, хоча теперішні світильники походять вже з 1980-х років.


Зрідка встановлювалися ось такі чудові ліхтарі на 4 світильники, Хрещатий парк.

Паркові ліхтарі 1970-80-х років.

Такі ліхтарі - "королі" парків та зелених зон у 1970-і роки, їх повсюдно видно на фотографіях тих часів. А ось сьогодні у місті є лише декілька місць, де їх ще можна зустріти. Ще рідше - цілими.

Відрадний проспект


Різновид попереднього типу ліхтарів, ще більш рідкісний. Тим більше ліхтар на фото ще й у відмінному стані.


Ось такий "багатогранний" ліхтар, також дуже рідкісний (як і у випадку з попереднім, мені відоме лише одне місце, де такі стоять)


А ось такі ліхтарі, схоже, походять із 1980-х років, принаймні з усіх типів старих паркових ліхтарів вони є чи не найбільш поширеними. Окрім парків та скверів, часто стоять біля навчальних закладів, різних установ.


Ліхтар у нестандартному виконанні - 2 світильники, над афішою. Вхід до парку ім. Пушкіна.


Ще один тип ліхтарів 1980-х - "стакан". Зустріти цілий "стакан" - велика вдача. Здебільшого їх побили ще у 1990-х роках.

Ліхтарі 1990-х

У 1990-х роках відбуваєтсья перехід до більш спрощених форм, здебільшого встановлюються звичайні кулі, причому як у нових місцях, так і замість розбитих ліхтарів старих типів.


Схоже, перед нами якразп риклад заміни попереднього типу ліхтарів 1980-х на ось такі кульки.


або ось такі, Нова Дарниця


Навіть на території Експоцентру України у 1990-і роки відбулася заміна деяких старіших ліхтарів.


На відміну від попередніх, ці ліхтарі були встановлені у 1990-х роках на новх металевих стовпчиках, Червонозоряний пр-т.


Траплялися і ось такі "планети з екватором" - як подвійні, так і одиночні, парк Володимирська гірка.


А також ось такі кульки


Хотів би звернути увагу не стільки на самі ліхтарі, як на основу - "Зевс-громовержець" - до основи ліхтарів ми ще повернемося наприкінці допису.

Ліхтарі кінця 1990-2000-х років.

Починаючи з кінця 1990-х років, а особливо у 2000-х роках, повернулася тенденція встановлювати у парках художньо та мистецько оздоблені ліхтарі. Причому у парках центральної частини міста можна зустріти велике розмаїття ліхтарів "під ретро".


"Першою ластівкою" є ліхтарі біля пам'ятника Богдану Хмельницькому,які початково були встановлені ще при відкритті, 1888 року. Однак 1946 року їх разом із огорожою було з невідомих причин демонтовано. 1998 року, на підставі архівного проекту, огорожу та ліхтарі було відтворено повністю такими, якими вони були на час створення.



Ліхтар "під старовину", Хрещатий парк


Ліхтар "під старовину", малий, такі зустрічаються у невеликій кількості лише тут, Хрещатий парк.


Ще один різновид ліхтарів "під старвоину", біля джерел Свв. Антонія та Феодосія.


Такі вишукані ліхтарі також існують лише у одному місці - на маловідомій алеї, що сполучає один із дворів Андріївського узвозу та майданчик перед Музеєм історії України.


Ліхтарі на каштановій алеї, Хрещатик



А тепер варто "замкнути коло". На початку була згадка про старі ліхтарі - з кулями на високих стовпах. Так от, усі ці ліхтарі мали дуже цікаву опуклу основу із рельєфним зображенням Зевса-громовержця. У 1960-і роки ці ліхтарі, здавалося б, безповоротно зникли з вулиць Києва. Втім, у мене певний час існувало стійке відчуття, що десь цих Зевсів я ще побачу. Лише щойно переглядаючи фотографії з Києво-Печерської Лаври, я побачив (з подивом для самого себе!) тих самих "зевсів" - і таких ліхтарів у Лаврі виявилося доволі багато!




2013 ркоу на Володимирській гірці уло встановлено "нові старі" ліхтарі.


Майдан Незалежності



Перед Театром оперети, вулиця Веклика Васильківська.


Найновіший тип паркових ліхтарів - встановлюється з початку 2010-х років у парках та деяких дворах. Мені чимось трохи нагадує оті ліхтарі 1970-х років, що колись масово стояли у парках...

Ліхтарі Києва: розмаїття, практичність та естетика. Частина 1 - вуличні ліхтарі

Дослідження, присвячене вуличному та іншому освітленню Києва, є першою спробою показати усе розмаїття ліхтарів, що існують у Києві. Авторами проекту є Олександр Михайлик (oleksa_kyivsky) та Юрій Назарчук.

Юрій є автором ряду фотографій, вміщених у дослідженні, а також співавтором текстової частини. Висловлюю Юрію величезну подяку за теоретичну частину (назви моделей ліхтарів, уточнення типів) та суттєву допомогу у створенні текстової частини.


Історія електричного освітлення Києва почалася 1879 року, коли Олександр Бородін, тодішній керівник Південно-Західної залізниці, відвідавши виставку у Парижі, встановив у одному з цехів паровозних майстерень 4 дугових ліхтарі. 1888 року електричні ліхтарі вперше "вийшли у місто", освітивши алеї приватного парку Шато-де-Флер. Першою ж вулицею з електричним освітленням став Хрещатик - 1891 року він засяяв електричним освітленням. Прикметно, що Київ був одним із дуже набагатьох міст Європи, що мали електричне освітлення вулиць. Відтоді ліхтарі зазнали ряд еволюцій та змін.

Отже, варто перейти до огляду вуличних електричних ліхтарів
[Spoiler (click to open)]

Ліхтарі Києва поділяються на вуличні (в тому числі дворові) та паркові, окрему категорію становлять світильники для декоративного освітлення будівель.

Ліхтарі центральних вулиць
На Хрещатику та вулиці Грушевського ще на початку 1950-х років були встановлені вишукані ліхтарі вуличного освітлення. На Хрещатику унікальними є і основи опор, а також те, що світильників 3 (таке освітлення вулиць у Києві більше ніде не зустрічається).


Хрещатик


Ліхтар на Хрещатику зблизька


На вулиці Грушевського ліхтарі на 2 світильники подібного типу, а от основа опори інша.


Окремим типом є "ретро-ліхтарі", тобто виконані під стиль ліхтарів межі 19-20 століть. Відповідно, тут також є ряд різновидів.


Ліхтарі на Андріївському узвозі, версія 1 (були встановлені 1982 року, зняті 2012 року)


Хоча на Андріївському узвозі цих ліхтарів вже немає, вони подекуди трапляються в інших місцях. Дитинець давнього Києва, майданчик перед Історичним музеєм. Фото Юрія Назарчука ©.


Ліхтар крупним планом. Фото Юрія Назарчука ©.


Ліхтарі на Андріївському узвозі, версія 2 (встановлені після реконструкції 2012 року)


Ліхтарі такого типу стоять на територіях Михайлівського Золотоверхого та Софійського монастирів та на вулиці Трьохсвятительській.

Характерна перетинка нижче світильника - спогад про газові або гасові ліхтарі минулого. Ліхтарник, щоразу запалюючи або загашуючи ліхтар, ставив на перетинку драбину, якою й піднімався до світильника.


Інші вуличні ліхтарі

Ліхтарі загальновуличного освітлення демонструють величезне розмаїття типів - трапляються як старезні, вже давно недіючі ліхтарі 1930-50-х років, так і у великій кількості, ліхтарі 1970-90-х років. І звісно, нові часи додають нові типи ліхтарів.

Слід зазначити, що окремі типи ліхтарів є здебільшого у районах із малоповерховою забудовою. Більшість інших встановлені по всьому місту, існують лише відмінності типу одно- чи двосвітильникових ліхтарів і їх розташування - вгорі над стовпом чи збоку стовпа (частіше - у районах приватної забудови).

Найстаріші вуличні ліхтарі, що порівняно нескладно можна розшукати в Києві - періоду довкола Другої світової війни, в них використовувались лампи розжарення потужністю до 500 Вт.


Подекуди ще трапляються такі старезні ліхтарі - вони панували на невеликих вулицях у 1920-60-і роки.


Ще один старовинний ліхтар зі скляним обідком (Китаїв). Фото Юрія Назарчука ©.


Старовинний ліхтар з кронштейном з зіркою, ймовірно, довоєнний. Фото Юрія Назарчука ©.


Наймасовіший тип ліхтарів для лампи розжарення, що фігурує в багатьох історичних фільмах та чи не в кожному селі, також можна знайти і в Києві. Причому цей екземпляр встановлено у дворі дев'ятиповерхівки на Лісовому масиві. Нажаль, він вже не діє. Фото Юрія Назарчука ©.


Ліхтарі огорожі знесеного холодокомбінату №2 біля станції метро "Либідська". Фото Юрія Назарчука ©.


Ще один ліхтар, ймовірно післявоєнного періоду, з веселим "виразом обличчя" :) Фото Юрія Назарчука ©.


Певно, ще з 1960-х років, часу забудови частини Першотравневого масиву в межах вулиць Ніщинського, Курської, Повітрофлотського проспекту та вулиці Фучика, зацілів ліхтар, який я за його круглу форму називаю "млинець". Дивно, але при встановленні новішого ліхзтаря цей не було знято.

Перехід до ртутних ламп ДРЛ, або ламп "денного світла"

Радянські "мильнички" 60-х років




Ліхтарі моделі СКЗПР-500 ще зрідка зустрічаються в освітленні автостоянок і заводських територій, а також їх можна розшукати в селах. Дані ліхтарі ще були призначені для використання ламп розжарення. Згодом, для можливості використання ламп ДРЛ, їх доводилось дообладнувати пристроєм запалювання ламп (на фото - дві коробочки в основі кронштейна ліхтарів).   Фото Юрія Назарчука ©.



Ліхтарі крупним планом. Фото Юрія Назарчука ©.


"Мильничка" з лампою розжарення у дворах на вул. Будівельників. Фото Юрія Назарчука ©.

"Шкільні дзвоники"

Чи не останню масову модель ліхтарів популярної в 1-й половині ХХ століття дзвоноподібної форми, найчастіше можна зустріти довкола старих шкіл 50-х - 60-х років ХХ століття. Через це ми прозвали їх "Шкільними дзвониками". В них використовуються вже виключно лампи ДРЛ. Кількість цих світильників стрімко скорочується, власне і цим залишились лічені дні.





"Шкільний дзвін" крупним планом

Ліхтарі виробництва Польської Народної Республіки

Польські ліхтарі Mesko, під ртутну лампу ДРЛ, встановлювалися з другої половини 60-х років. Вони на наш час, фактично, є найстарішими масовими ліхтарями під лампу ДРЛ в Києві.


Ліхтар Mesko ORZ-6, вул. Андрія Головка

Ліхтарі Mesko вироблялись з розсіювальним обідком, який зараз майже не зустрічається:

Три ліхтарі Mesko (з обідком і без нього) у парку Пушкіна поруч з дещо пізнішим типом ліхтарів (про нього нижче). Фото Юрія Назарчука ©.


Ліхтар Mesko крупним планом в Сирецькому парку. Звертає на себе увагу гарний стан ліхтаря попри те, що він провисів понад 40 років серед дерев і падаючих гілок. Це гарна особливість саме цих ліхтарів. Фото Юрія Назарчука ©.



Ліхтарі під лампу ДРЛ типу СКЗР-250, виробництва СРСР. Такі ліхтарі масово встановлювалися в Києві у 70-х - 80-х роках ХХ століття. Односвітильниковий тип таких ліхтарів трапляється порівняно часто, а от двосвітильниковий у варіанті вуличного освітлення "один під одним" трапився лише на вулиці Кубанській.


У варіанті вуличного освітлення ці ліхтарі подекуди ще трапляються, але найбільша їх кількість застосовується в освітленні відкритої ділянки Київського метрополітену.


Найросповсюдженіша форма кронштейну ліхтарів вуличного освітлення у 70-ті - 80-ті роки ХХ століття (покинутий стовп з ліхтарем СКЗР-250 у Сирецькому парку). Фото Юрія Назарчука ©.


Стандартний варіант встановлення попереднього типу ліхтарів для приватного сектору, Куренівка.


Варіант СКЗР-250 з розсіювальним обідком, можливо, зроблений під впливом їх попередників - польських ліхтарів Mesko. Фото Юрія Назарчука ©.


Виявляється, зрідка СКЗР встановлювався на фасадах будинків. Тоді нижче закріплювався лист металу для того, щоб світло не потрапляло у вікна. Щоправда часто це було непотрібно або не допомагало.

Також існувала і подекуди ще зустрічається версія цього ліхтаря на дві лампи ДРЛ, що носить марку СКЗР-2х250

Фото Юрія Назарчука ©.


Ліхтарі виробництва Німецької Демократичної Республіки

Фірма з НДР VEB Leuchtenbau Leipzig певний час постачала ліхтарі для СРСР. Але через невеликий проміжок часу більш-менш вдалі підробки "під німця" почали масово виготовляти і в Союзі


Більш стара підробка VEB Leuchtenbau Leipzig, такі є одно та двосвітильникові, у виконанні для встановлення над і збоку стовпів, подібний тип зустрічається все рідше, оскільки поступово витісняється новими моделями.
Вул. Андрія Головка


Двосвітильниковий варіант, вул. Попудренка


Радянська підробка не відрізнялась міцністю металу. Фото Юрія Назарчука ©.


Ймовірно, найдавніший ліхтар за мотивами "іноземців" з НДР (про нього трохи згодом). Фото Юрія Назарчука ©.


Більш новий "псевдонімець", кінець 70-х років. Фото Юрія Назарчука ©.


Розповсюджений у 70-ті - 80-ті роки варіант кронштейна вуличних ліхтарів на два світильника з ліхтарями радянської версії VEB Leuchtenbau Leipzig. Фото Юрія Назарчука ©.


Надзвичайно рідкісний тип ліхтарів VEB Leuchtenbau Leipzig (або підробка) на 2 лампочки, зустрічається у дворах поблизу станції метро "Чернігівська" та деяких інших місцях. Ми називали їх "двотрубний гігант"


"Двотрубний гігант" крупним планом. Фото Юрія Назарчука ©.


Більш новий ліхтар VEB Leuchtenbau Leipzig, встановлювався у невеликій кількості наприкінці 1980-на початку 1990-х років. Сьогодні майже не зустрічається (поки що достовірно відомо про збереженість лише 5 таких ліхтарів на усе місто). Вул. Фурманова.

Ліхтарі з Чехословаччини в Києві



Чехословацькі ліхтарі Ambasador Elektrosvit зустрічаються в Києві в багатьох, часто несподіваних, місцях


Фото Юрія Назарчука ©.



Приміром, такі ліхтарі до 2012 року стояли на станції метро "Дніпро", тепер замість них інші.



Ambasador Elektrosvit з лампою розжарення. Фото Юрія Назарчука ©.



Ambasador Elektrosvit крупним планом. Фото Юрія Назарчука ©.


Ліхтарі 80-х



Наймасовіший тип ліхтарів в другій половині 70-х і у 80-х роках, доволі часто зустрічається і сьогодні - знову ж таки, у одно та двосвітильниковому виконанні (двосвітильникові зараз трапляються рідко), а також у варіанті для приватної забудови.


Рідкісний на сьогодні 2-світильниковий варіант, вулиця Юліуса Фучика.


Односвітильникові ліхтарі цього типу поширені, ще трапляються часом двосвітильникові, а от трисвітильниковий, схоже, існує лише на території Експоцентру України.


Іноді такі ліхтарі встановлювалися на фасадах будівель, хоча в цій якості могли застосовуватися і інші моделі (як СКЗР, про що було написано вище)


Ліхтар крупним планом з лампою ДРЛ. Фото Юрія Назарчука ©.

Рідкісні і "брутально-дивацькі" типи ліхтарів радянської доби


Рідкісний, майже зниклий насьогодні тип ліхтарів відверто "радянського" дизайну, ці ліхтарі походять десь із кінця 70-х років.


Ще один радянський "модник", втім, можливо виготовлений вже після розпаду СРСР. Фото Юрія Назарчука ©.


Ліхтар з оригінальним підвішуванням, частіше зустрічається у парках. Фото Юрія Назарчука ©.


Поки що єдине відоме місце, де ці ліхтарі використовуються в якості власне вуличного освітлення, вулиця Соціалістична.



"супер-танк", чи "супер-гроб". Часто встановлювався на автостоянках та кордодромах. Діючий поки що не знайдено. Фото Юрія Назарчука ©.


"Важка техніка" з Болгарії

Ліхтарі "Светліна" з Болгарії (у Київ прийшли не пізніше 1978 року) вражають своїми розмірами і брутальністю. Ми для себе ці ліхтарі прозвали "тип Клюб", з місця їх першого виявлення (біля клубу в одному селі). Чомусь особливо багато їх було встановлено на Подолі, Плоському та частково Куренівці.

На вул. Кирилівській, раніше уся вулиця освітлювалася цими ліхтарями, але тепер більшість з них замінені на нові моделі.

Ці ліхтарі не тільки великі, а й важкі

Фото Юрія Назарчука ©.


Фото Юрія Назарчука ©.


Ліхтар "типу Клюб" крупним планом, і ще з цілим плафоном. Фото Юрія Назарчука ©.


Незвично було побачити ліхтар "типу Клюб" у дворовому виконанні, та ще й на 4 світильники, те ща й з цілим склом! Двори вулиці Іскрівської.

Епоха ламп ДНаТ

Наприкінці 80-х років розпочався перехід від ламп ДРЛ до більш економічних ламп ДНаТ жовтогарячого спектру світла. Ці лампи несумісні з лампами ДРЛ, тому при переході на лампи ДНаТ доводилося замінювати світильники.

Такі типи ліхтарів встановлювалися у 1990-х роках:

Цей тип ліхтарів у різних варіаціях є наймасовішим, у 1990-і роки їх встановлювали по всьому місту. Сучасні підвісні ліхтарі, зокрема, також є різновидом цієї моделі. Вул. Велика Васильківська, Либідська площа.


Фото Юрія Назарчука ©.



На Михайлівській площі можна побачити унікальні ліхтарі цієї моделі - на 3 світильники...


... і на 8 світильників!Такого у місті більше немає ніде.


Фото з серії "буває й таке" - рідкісний випадок, коли з невідомих причин поруч із ліхтарем під ДНаТ уже в наш час було встановлено старий світильник під ДРЛ, вулиця Авіаконтсруктора Антонова.



Ліхтарі початку 90-х років. Зокрема, до 2012 року такі ліхтарі стояли на вул. Великій Васильківській, зараз замість них встановлені інші ліхтарі. Ці ліхтарі ще можна зустріти у різних частинах міста.


Вулиця Миропільська. Різні типи ліхтарів 90-х років.


Повітрофлотський пр-т. 2012 року замінені діодними ліхтарями (про них дещо згодом).


Вулиця Межигірська


Вулиця Івана Дубового


У невеликій кількості у 90-х роках були встановлені такі ліхатрі, вулиця Бориса Грінченка.

В другій половині 90-х років по вулицях і дворах прокотилася "хвиля" ліхтарів з пластиковими плафонами, що були зроблені з неякісного пластику. Цей пластик швидко деградував, втрачаючи прозорість.


Фото Юрія Назарчука ©.


Плафон крупним планом. Фото Юрія Назарчука ©.


Лампи ДНаТ у цих плафонах світили менш яскраво та більш жовто. Фото Юрія Назарчука ©.

Кронштейни "омельки"

Найбільш поширеним кронштейном для кріплення вуличних ліхтарів з другої половини 90-х на десятиліття стали "омельки", названі нами на честь колишнього міського голови Омельченка, за правління якого ці кронштейни і почали масово встановлювати на міських вулицях.




Вулиця Алма-Атинська


Подвійні "омельки" варіанту початку 2000-х років. Вулиця Солом'янська.



Подвійна "омелька" на старому стовпі. Під ліхтарем висить стара сирена системи оповіщення населення та кронштейн для тролейбусної лінії святкового транспаранту. Фото Юрія Назарчука ©.


Ще подвійна "омелька", цього разу на новому металевому стовпі. Червонозоряний пр-т.


Малі світилньики на кронштейнах "омельки", такі світильники найчастіше використовуються в якості дворового освітлення, але іноді і освітлюють вулиці, вулиця Преображенська.


Одиночна "омелька" на старому стовпі, Нова Дарниця.


"омелька" з ліхтарем небесного світла :) Фото Юрія Назарчука ©.


Біля Південного вокзалу є і такі нетипові ліхтарі, встановлені 2001 року при спорудженні вокзалу та облаштуванні площі.


Інше сучасне



Багато таких ліхтарів використовуються для освітлення вулиць із малоповерховою забудовою. А от підпірка кронштейну ліхтаря є нетиповою для Києва. Існують також варіанти на два світильники для більших вулиць. Вулиця Каменярів.


2-світильниковий варіант ліхтарів, також на нестандартних кронштейнах, вул. Велика Васильківська.


Зустрічається і такий тип ліхтарів на малому кронштейні. Нова Дарниця.


Світильники STRUM S 100S, вулиця Локомотивна

Світильники STRUM S 100S, вулиця Локомотивна


Крупним планом. Фото Юрія Назарчука ©.


Модель ліхтарів Galad ЖКУ 21 масово застосовується у багатьох містах України - як великих, так і малих. У Києві ж поки що він майже не зустрічається. Тритоіря школи № 115, вулиця Василя Липківського.


Вже у 2000-і роки на вулиці Великій Васильківській було встановлено такі нестандартні ліхтарі. Можливо, ідея була у тому, щоб візуально "продовжити" лінію естетично гарних ліхтарів Хрещатика.

Діодні ліхтарі

Цей тип ліхтарів є зовсім новим для Києва. У рамках підготовки до ЄВРО-2012 на площі біля Південного вокзалу, вздовж Повітрофлотського проспекту та на Севастопольській площі було встановлено діодні ліхтарі. Поки що масового поширення ці ліхтарі не набули.


Стовпи та кронштейни ті ж, що і були, а ліхтарі вже зовісім інші, Повітрофлотський проспект.



Діодний ліхтар крупним планом


Варто виокремити ще один різновид вуличних ліхтарів - ліхтарі на розтажках.

Так історично склалося, що на багатьох вулиць у центральній частині міста (Бульварно-Кудрявська, Пушкінська, Стрілецька, Рейтарська, Чапаєва та інші) немає стовпів, тому усі світильники кріпляться на дроти та поперечні розтяжки.


На початку 1980-х років (не пізніше 1981 року) замість більш старих моделей було встановлено спеціальну підвісну модифікацію ліхтарів VEB Leuchtenbau Leipzig. На більш ніж 2 десятиліття цей тип ліхтарів став основним. Однак у 2000-і роки, у зв'язку із масовим переходом з ламп ДРЛ до ламп ДНаТ, переважну більшість цих ліхтарів було замінено новими моделями під ДНаТи (тому сьогодні вуличний варіант існує у одиничних екземплярах - 6 світильників збереглося на бульварній частині вулиці Бульварно-Кудрявської, 1 - на вулиці Артема). Також використовувалися як нічне освітлення під шляхопроводами (подекуди ще збереглися). Вул. Бульварно-Кудрявська.


Ліхтар крупним планом


Поряд із масовою моделлю VEB Leuchtenbau Leipzig, існували також підвісні ліхтарі Ambasador Elektrosvit. Причина їх зникнення - та ж сама, що і у попередньої моделі). Приблизно до 2010 року ці ліхтарі освітлювали Чеховський провулок.


Якимось дивом 4 ліхтарі цієї моделі заціліли у зовсім несподіваному місці - на вулиці Володимирській. Схоже, це останні "представники" моделі у місті.


Підвісні ліхтарі невідомої моделі до 2012 року освітлювали вулицю Саксаганського.


Сьогодні цей тип ліхтарів застососовується на більшості вулиць з підвісним освітленням. Вулиця Пушкінська.


Подекуди використовується і такий тип ліхтарів, Чеховський провулок.


Ще одна модель сучасних підвісних ліхтарів, поки що зафіксована лише тут. Вулиця Стрілецька


Ліхтарі крупним планом

Старовинні католицькі храми Києва та Київщини

Початково у мене чомусь не було думки зробити допис, присвячений католицьким храмам нашого краю, подібний допису про дерев'яні храми Києва та Київщинми.

Коли я почав наповнювати галерею храмів Києва, Богдан Березянський (за ідею я йому щиро вдячний!) написав: "А чи планує пан робити фотоогляд католицьких храмів та монастирів?". Тож ідею було взято на озброєння і за день - втілено.

Collapse )

Бабин Яр і Хрещатик

Допис було підготовано для видання "Журнал за 24 години" і присвячено 70-річчю трагедії Бабиного Яру та знищення Хрещатика

У п’ятницю, 23 вересня 2011 р., на розі вулиць Прорізна та Хрещатик о 19:00 почнеться акція, приурочена руйнуванням центральної вулиці міста у 1941 р. Про подію розказуватимуть історики та показиватимуть фільм, також відбудеться фотовиставка і запалення свічок пам’яті. Акцію завершить хода до київської адміністрації з вимогою освітити у навчальних та інформаційних програмах підрив Хрещатика та Успенського собору Києво-Печерської лаври, встановити пам’ятний меморіал загиблим від злочинів тоталітарного режиму, прибрати імена учасників підриву Хрещатика з назв столичних вулиць.

-------------------------------------------------

Collapse ).

Мої подорожі

Активно цікавитися рідним краєм, пам'ятками, храмами, замками, фортецями і т.д. нашої рідної України я почав відносно нещодавно-у 2007 році, хоча окремі "виїзди" бували у мене і доти. Наразі можна говорити про гарне "покриття" північної та частково центральної України, а також Криму, Тернопілля та Закарпаття. В цілому невідвіданими поки що є 3 області і відповідно-3 обласні центри.

Collapse )

Тролейбусні вулиці Києва

Київська тролейбусна мережа, відкрита 5 листопада 1935 року, є найстарішою та найбільшою в Україні.
Починаючись із 1 маршруту, мережа за майже 80 років розрослася майже по всьому місту. Деякий старих ліній сьогодні вже немає... Мета цього допису - згадати усі вулиці міста, яким ходить або колись ходили "рогаті"


Collapse )

Київський трамвай-другий у Європі?

Це твердження міцно увійшло в усі енциклопедії і у кожному новому виданні можна прочитати, що "Київський трамвай-перший у Російський імперії та другий у Європі..."

Щодо першого твердження - то тут сумнівів немає жодних. А от щодо другого у Європі...

Collapse ).

Найбільша країна Європи або Область як країна

Загальновідомий факт, що наша держава посідає перше місце за площею серед країн Європи - 603,628 тис. квадратних кілометрів.

На тлі цього деякі поважні країни європейського континенту є майже рівними нам, але багато й таких, що вільно розмістилися б у межах багатьох наших областей... і не лише областей!

Порівняємо? Цікавість - річ пізнавальна!


Одеська область (33,3 т. кв. км.) = Молдова (33,7 т. кв. км.)

Житомирська область (29,9 т. кв. км.) = Бельгія (30,5 т. кв. км.)

Полтавська область (28,8 т. кв. км.) = Албанія (28, 7 т. кв. км.)

подібну площу мають Київська (28,9) та Херсонська області (28,5)

Вінницька або Донецька області (26,5 т. кв. км.) = Македонія (25,7 т. кв. км.)

Волинська область (20,2 т. кв. км.) = Словенія (20,3 т. кв. км.)

подібна площа також у Рівненської (20,1) та Хмельницької (20,6) областей

Тернопільська область (13,8 тис. кв. км.) = Чорногорія (13,8 тис. кв. км.)

якщо відносити Вірменію (29,8 тис. кв. км.) до Європи, то Житомирщина покриває і її.

Це, що називаєтсья, великі країни. А як же маленькі держави? На жаль, наші області завеликі, щоб порівнювати їх із такими поважними державами, як Сан-Марино чи Андорра. Доведеться використовувати інший рівень порівняння. Так, що у нас виходить...

Олевський район Житомирщини (2,2 тис. кв. км.) = Люксембург (2,6 тис. кв. км.)

Великобілозерський район Запорізької області (470 кв. км.) = Андорра (468 кв. км.)

Герцаївський район на Буковині - до речі, найменший район України за площею (316 кв. км.) = Мальта (316 кв. км.)

Голосіївський район Києва (156 кв. км.) = Ліхтенштейн (160 кв. км.)

Дніпровський район Києва (67 кв. км.) - Сан-Марино (61 кв. км.)

Напевно, такі поважні держави, як Монако (2 кв. км.) та Ватикан (44 гектари) ми порівнювати з нашими районами не будемо...

Скандинавський щоденник

2006 року мені вдалося поїхати туром "Північна сага" до Скандинавських країн. За свіжими враженнями я вів щоденник, який і публікаю тепер, через багато років по поїздці

Нотатки.З щоденника(Скандинавія-2006 рік)
8 липня- Виїзд з Києва до Варшави поїздом. Кордон-вночі(220 хвилин!!!).

9 липня-Варшава. Старе Място-ілюзія старовини- бачиш середньовічні вулички і будинки,яким насправді не більше 60 років. Дорога до Гданська. Польща як Польща- одноманітні поля, безкінечні села, невеличкі гаї, річки.
Гданськ-велике портове місто на Балтиці. Старий центр із величним Маріацьким костелом, Золоті ворота, Длугі тарг, дух Солідарності…
А потім- пором “Скандік”, 18 годин через Балтику і

10 липня- Швеція, порт Нінесхамн. А потім, за годину- красень Стокгольм, північна Венеція. Місто Нобелівських премій, музей корабля “Васа”,Гамла Стан, вулиця Дроттінгаттен, незвичайне метро і ще багато чого іншого

11 липня-другий день у Стокгольмі. Міська ратуша- зала, де відбуваються концерти на честь Нобелівських лауреатів.Відвідини музею корабля “Васа”,що пролежав під водою 333 роки. Парк скульптур Карла Мілеса (містечко Лідінгьо)-справжній парк скульптур під відкритим небом, пам’ятник генію скульптора Мілеса.

12 липня- міста Упсала, де знаходиться собор 12 ст. і Сігтуна(колишня резиденція шведських монархів).Того ж дня-переїзд зі сходу на захід через усю Швецію у Норвегію(по дорозі купалися у озері!). Ночівля у містечку Ші.

13 липня- І ось воно-Осло. Після Стокгольма воно програє, хоча і тут багато визначних місць, а певна провінційність додає цікавинки.Центр, Парламент, театр. Парк скульптур Густава Вігелана, що символізують собою усе людське життя.Знаменитий корабель “Фрам” Нансена, плот “Кон-Тікі”та кораблик
“Ра-2” Тура Хейєрдала. А потім був переїзд на захід країни, через гори і долини, обабіч фіордів, глибоких і холодних, ми оглянули дерев’яну церкву 12(!) ст. А потім був отель “Сталхейм” серед норвезьких гір і долин. Не знаю, як кому, але мені здалося, що як на землі десь і є Рай, він знаходиться саме у Сталхеймі. Вражає вид з вікна зранку- з-за гори Сахарна голова виглядає сонце і освітлює гору променями…

14 липня- Аурландфіорд.Поромна переправа через Согнефіорд. Льодовик Нігардсбрін- один з найбільших льодовиків Європи. І чомусь завжди блакитного відтінку.Селище Лаєрдалсеррі і –найдовший у світі Лаєрдальський тунель(24 кілометри!).Як же ж гарно на фіордах!

15 липня- Поїздка катером по Согнефіорду(2 години), кормління чайок хлібом.Проходили найвужчу частину фіорду, де відстань між обома берегами зовсім невелика. Прибуття у селище Флам, де починається т.зв. Фламсбана-Фламська гірська залізниця. Берген- набережна Брігген, фунікулер, Бергенський рибний ринок, пам’ятник Е.Грігу. Піднявшись фунікулером наверх, можна було побачити чудову панораму Бергена-місто, фіорд, вода, будинки…Потім-оглядовий майданчик у горах, збудований лише у цьому році. Водоспади Твіндефосен, Сталхеймфосен-клас!

16 липня- Хардангервідда.Водоспад Ворінгфосен(182 м!), огляд землянок саамі високо в горах. Ввечері- прибуття до Осло і там же- ночівля.

17 липня- Сніданок у Норвегії, обід у Швеції, вечеря у Данії-ось так!Переїзд через територію Швеції, тоді переправа поромом- і ми у Данії!Місто Хельсінгьор-замок Кронборг, прославлений у “Гамлеті” Шекспіра, замок Фреденсборг-літня резиденція королеви Маргрети II, замок Фредеріксборг, а ввечері- оглядова прогулянка Копенгагеном. Після такого цікавого дня ми ночували у отелі на околиці Копенгагена, неподалік аеропорту.

18 липня- Зранку- була можливість покупатися у Балтійському морі, а потім була екскурсія містом- королівський палац (Амалієнборг), Мраморна церква (Фредерікс-кірке), знаменита Русалочка, ратуша, 2 пам’ятники Андерсену, екскурсія каналами міста, палац Росенборг, парк Тіволі, музей воскових фігур, вулиця Стрьогет…Того ж дня довелося залишити Данію і довгим мостом Оресунбрюнн (Ерезунд) довжиною 8 км (+ 4 км у тунелі+4 км штучним островом)-і ми втретє потрапили у Швецію. Втім, вже за годину-дві у місті Істад ми попрощалися зі Швецією, відправившись паромом додому.

19 липня- Ранок- порт Свиноуйшце (Свиноуйстя), Польща, сніданок на поромі і- близько 600 км автобусом майже через усю Польщу. Наче і ЄС, але…Вечір- прибуття до Варшави, проїзд через центр міста- і вокзал. І майже о 10-й вечора- відправлення до Києва.

20 липня- Ми прибули у Київ. Поїздка закінчилася. Вражень- океан!